Сорочку мати сину вишивала

І душу, й серце в вишивку вкладала.

Як пам’яті народної відлунки

На полотні з’являлись візерунки.

Де кожен хрестик – то життєві миті…

Мережила по білому блакиттю,

Лягала ниточка до ниточки мрійливо –

Дитині б долю вишити щасливу,

Щоб оберегом стала для синочка

Руками неньки вишита сорочка